Характеристика конституції Пилипа Орлика.

Бендерська Конституція мала на меті консолідацію українського суспільства, про що свідчать зафіксовані в ній обмеження самовладдя гетьмана, розширення демократичних засад у суспільстві, повернення Запорозькій Січі традиційних прав і вольностей. та особливого статусу, підтвердження прав українських міст, обмеження соціальної експлуатації. На ідею суспільної єдності був націлений і єдиний недемократичний пункт цього документа, який, відкидаючи релігійну толерантність та віротерпимість, стверджував виняткові права православ'я в Україні. Отже, конституція П.Орлика, створена на основі узагальнення попереднього історичного досвіду, була спробою створити надійне соціальне підґрунтя для реалізації національно-державницьких планів, тобто спробою подолання помилок І.Мазепи.

Намагаючись врахувати досвід попередньої боротьби за національну незалежність, гетьман шукає засоби подолання основної помилки І.Мазепи, суть якої — у відсутності надійної соціальної опори для здійснення об'єднання у рамках однієї держави усіх українських земель. Фактично йдеться про пошуки оптимальної формули консолідації українського суспільства.

Характерною рисою Бендерської Конституції є органічне поєднання традиційності й новаторства. Націлений на політичне та церковне відокремлення України від Росії, на неподільність українських земель на Правобережні та Лівобережні, цей документ вносить суттєві корективи і в модель державної структури, і в пріоритети соціальної політики. У Конституції наголошувалося на обмеженні самовладдя гетьмана, оскільки саме через те самодержавство, невластиве гетьманському урядуванню, виросли численні в Запорозькому війську незлагоди, розорення прав і вольностей, посполите утяження. Обмеження гетьманських повноважень виявилося у посиленні впливу на внутрішню та зовнішню політику членів загальної Ради, у підвищенні ролі військового генерального суду, який позбавляв гетьмана права «карати своєю приватною помстою та владою», у чіткому розмежуванні військового скарбу і особистих фінансів гетьмана та ін. Гетьману фактично відводилася роль, еквівалентна сучасній президентській.

Конституція прокламувала розширення демократичних засад у суспільстві. Йшлося про створення своєрідного козацького парламенту, загальної Ради.

Надзвичайно важливими були пункти, які стосувались повернення Запорозькій Січі традиційних вольностей і прав та гарантували запорожцям гетьманську підтримку.

Проводячи далекоглядну політику, Орлик у проекті Конституції підтвердив права та привілеї, свого часу надані Києву та іншим українським містам (збереження за ними прав на власне самоврядування, що базувалось на Магдебурзькому праві).

Одним з ключових елементів Бендерської Конституції є помітне обмеження соціальної експлуатації. Суть соціальної політики гетьмана в тому, «щоб людям військовим і посполитим зайві не чинилися утяження, наклади, пригнічення та здирства, через які вони, покинувши житла свої, звикли ховатися і в закордонних державах шукати спокійнішого, легшого й кориснішого собі мешкання». З цією метою П.Орлик планував ревізію захоплених старшиною земель, скасовував обтяжливі для народу оренди, відкупи, ярмаркові податки, військові постої тощо.